Ломбард - спеціалізована кредитна установа, що надає короткострокові позики під заставу особистого майна позичальника.
Залежно від спеціалізації, у ломбардах приймають дорогоцінний метал, побутові речі, також можна закласти нерухомість. Здаючи річ у ломбард, її можна викупити, але й можна втратити назавжди.
Через кілька хвилин працівник ломбарду оцінить техніку або коштовності, або антикваріат, складе контракт-розписку і виплатить гроші. Після експертизи речей клієнту називають суму, яку може виплатити ломбард і, якщо вона задовольняє клієнта, укладають договір.
У документі наголошується річ, яка закладається, її оцінна вартість, термін застави, сума, яку позичальник має заплатити за певний відрізок часу. Залежно від виду застави у контракт-розписку вносять додаткові пункти.
Ломбард нараховує певні відсотки на надану у кредит суму. У залежності від ломбарду, до відсоткової ставки може входити сума користування позикою, зберігання, страхування. Позичальник, здаючи в ломбард свою річ, має змогу викупити її через деякий час.
Історія виникнення терміна
До виникнення ломбардів її функції виконували лихварі, які існували задовго до виникнення ломбардів.
У XV столітті французький король Людовик XI надав монополію на лихварство підприємцям, які зобов'язувалися стягувати відсотки в суворо визначених межах. Вийшло так, що власниками королівського привілею були переважно вихідці з історичної області Ломбардія в Північній Італії, із столицею в Мілані, де цей бізнес вже давно був відомий. З тих пір і виникло поняття «Будинок ломбардців» або просто «ломбард», що означає узаконений заклад з видачі позик під заставу ліквідного рухомого майна. Так у Європі знайшли альтернативу лихварському сваволі.
У Російській імперії ломбарди виникли значно пізніше - перші кроки до їх створення влада почала робити тільки з 1733 року. А лихварський промисел з величезними відсотками процвітав і в XIX столітті.
У літературі виведена ціла галерея представників цієї професії - від зображеної Достоєвським в «Злочині і карі" сухуватої бабки-ліхварші Олени Іванівни, що стягувала «по гривні за місяць з рубля»; в бравого відставного унтера Сили Єрофеїча Грознова з п'єси Островського «Правда - добре, а щастя - краще», який і сам не радить знайомим позичати у нього гроші: «Я відсотки дуже великі беру».
Кредити під заставу майна засновані вперше в XV столітті у Франції лихварями, вихідцями з Ломбардії, звідки і походить слово «ломбард».
Історія
У XVI столітті виникають перші муніципальні ломбарди (перший з'явився в Нюрнберзі).
У XVII-XVIII століттях муніципальні ломбарди виконують функції «відомств щодо соціальної підтримки населення» стосовно отримання невеликих позик для порятунку городян від голоду або остаточного розорення, тим самим оберігаючи їх від крадіжки або інших відчайдушних вчинків.
У XIX з'являються так звані «взуттєві ломбарди», куди робітники здавали свої вихідні черевики в понеділок (на тижні вони все одно не потрібні), а в п'ятницю, отримавши тижневе платню, викуповували черевики і йшли на танці.
Ломбард - спеціалізована кредитна установа, що надає короткострокові позики під заставу особистого майна позичальника.
Залежно від спеціалізації, у ломбардах приймають дорогоцінний метал, побутові речі, також можна закласти нерухомість. Здаючи річ у ломбард, її можна викупити, але й можна втратити назавжди.
Через кілька хвилин працівник ломбарду оцінить техніку або коштовності, або антикваріат, складе контракт-розписку і виплатить гроші. Після експертизи речей клієнту називають суму, яку може виплатити ломбард і, якщо вона задовольняє клієнта, укладають договір.
У документі наголошується річ, яка закладається, її оцінна вартість, термін застави, сума, яку позичальник має заплатити за певний відрізок часу. Залежно від виду застави у контракт-розписку вносять додаткові пункти.
Ломбард нараховує певні відсотки на надану у кредит суму. У залежності від ломбарду, до відсоткової ставки може входити сума користування позикою, зберігання, страхування. Позичальник, здаючи в ломбард свою річ, має змогу викупити її через деякий час.